The Institutionalization of the People's Commissariat of Education of the Ukrainian Ssr in the Context of Implementing Soviet Ideological and Propaganda Policy in the School Education System of the 1920s
DOI: https://doi.org/10.17721/1728-2640.2026.162.5
Keywords:
People's Commissariat of Education, Ukrainian SSR, Holovsotsvykh, Holovpolitosvita, school education, social upbringing, political education, Soviet ideology, Soviet propagandaAbstract
Background. The purpose of this study is to comprehensively examine the process of institutionalization of the People’s Commissariat of Education (Narkomos) of the Ukrainian SSR in the 1920s as a central state authority that not only organized education and upbringing of the younger generation but also served as a key instrument for implementing Soviet ideological and propaganda policies within the school system.
Methods. The methodological framework of the study is based on the principles of historicism, objectivity, and systemic analysis, as well as an interdisciplinary approach employing institutional, historical-comparative, and structural-functional methods. This approach made it possible to trace organizational transformations within the structure of Narkomos, define the competencies of its main departments – the Main Committee for the Social Upbringing of Children (Holovsotsvykh) and the Main Political and Educational Committee (Holovpolitprosvita) and reveal the mechanisms of party-state control over the educational process.
Results. The study found that the adoption of the Code of Laws on Public Education in 1922 consolidated the ideological function of schooling as a tool for shaping the communist worldview. Holovsotsvykh was responsible for organizing the social upbringing of children on collectivist principles, while Holovpolitprosvita coordinated an extensive system of political education and propaganda among youth and adults, encompassing cultural, artistic, and publishing activities. Local branches of Narkomos represented by district education departments, methodological bureaus, and pedagogical councils played a crucial role in implementing propaganda policies at the regional level, acting as intermediaries between the central administration and schools and ensuring the application of ideological directives in educational practice. The 1925 reorganization of Narkomos, which abolished collegial committees and established single-person leadership, marked the final stage of centralization, subordinating the educational system entirely to the political objectives of the Soviet state.
Conclusions. The institutionalization of Narkomos of the Ukrainian SSR in the 1920s demonstrated the gradual formation of a centralized education management system aimed not only at organizing the educational process but primarily at implementing Soviet ideological and propaganda policy. The adoption of the Code of Laws on Public Education in 1922 formalized the structure of Narkomos and established its role as an instrument for creating the “new person”. The main institutions responsible for propagandistic work in education were Holovsotsvykh and Holovpolitprosvita. The completion of administrative centralization in 1925 gave the public education system a totalitarian character, transforming Narkomos into a leading ideological institution of Soviet power.
References
Березівська, Л. (2009). Організаційно-педагогічні засади реформування шкільної освіти в Україні у ХХ столітті) [Дис д-ра пед. наук]. Інститут педагогіки Національної академії педагогічних наук України. Київ.
Березівська, Л. (2007). Розробка Наркомосом УСРР системи шкільної освіти та її апробація в контексті соціально-економічних та суспільно-політичних детермінант (1920-1924). Історико-педагогічний альманах, 1, 12–29.
Богомолова, М. (2018). Соціальне виховання дітей крізь призму Кодексу законів про народну освіту УСРР (листопад 1922 р.). Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Педагогічні науки, 2 (93), 34–38.
Борисенко, В., Телегуз, І. (2012). Національна освіта і формування української модерної нації у 1921–1934 роках: європейські тенденції та радянські реалії. Київ: Вид-во НПУ ім. М. П. Драгоманова.
Кодекс законів про народну освіту УСРР. (1922). Збірник узаконень та розпоряджень Робітничо-селянського уряду України, 49, 850–944.
Ніколіна, І. (2007). Загальноосвітня школа України в контексті суспільно-політичного життя 20-х – початку 30-х рр. ХХ століття [Дис. канд. іст. наук]. Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича. Чернівці.
Про надання чинності Кодексу законів про народну освіту. Ст. 729. Постанова Всеукраїнського центрального виконавчого комітету. (1922). Збірник узаконень та розпоряджень Робітничо-селянського уряду України, 49, 836.
Про реорганізацію Народного комісаріату освіти УСРР. Ст. 142. Постанова Всеукраїнського центрального виконавчого комітету й Ради народних комісарів УСРР. (1925). Збірник узаконень та розпоряджень Робітничо-селянського уряду України, 20, 376–377.
Самандас, Н. (2001). Становлення і розвиток системи державних органів управління освітою в Україні (1917–1941 рр.) [Дис. канд. наук з державне управління]. Українська академія державного управління при Президентові України. Київ.
Сірополко, С. (2001). Історія освіти в Україні. Київ: Наук. Думка.
Центральний державний архів вищих органів влади та управління України. Ф. 166, оп. 1, спр. 10. 82 арк.
Центральний державний архів вищих органів влади та управління України. Ф. 166, оп. 1, спр. 14, 82 арк.
Центральний державний архів вищих органів влади та управління України. Ф. 166, оп. 4, спр. 24, 121 арк.
Центральний державний архів вищих органів влади та управління України. Ф. 166, оп. 1, спр. 148, 45 арк.
