Музей як інструмент реполонізації Сілезії: творення образу "повернених земель" (1948–1956)

DOI: https://doi.org/10.17721/1728-2640.2025.160.12

Анотація

Вступ. З моменту свого офіційного відкриття в 1948 р., лише через три роки по завершенні спустошливої Другої світової війни, Державний музей у Вроцлаві став культурним центром для поселенців, які заселили так звані "повернені землі" – колишні німецькі території, передані Польщі за наслідками Потсдамської конференції.  
Методи. В основу дослідження покладено принцип історизму й об'єктивності. Було застосовано комплекс загальнонаукових (синтезу, індукції, аналізу) та спеціальних історичних методів (історико-типологічний метод для аналізу комплексу експозицій, виставок й освітніх програм музею). 
Результати. Встановлено, що Державний музей у Вроцлаві відіграв значну роль у формуванні та поширенні державного міфу про "повернені землі" в Польщі у період 1948–1956 рр. Його експозиції, виставки й освітні програми були спрямовані на легітимізацію територіальних змін після Другої світової війни й інтеграцію західних земель до складу Польщі. Зібраний у статті дослідницький матеріал доводить, що музей став важливим інструментом історичної політики уряду, який використовував його для формування національної свідомості та патріотичних почуттів у населення. Облаштування експозицій, проведення виставок відбувалося в організований спосіб, а його діяльність мала значний вплив на формування історичної свідомості населення  Польської Народної Республіки.  
Висновки. Музейні виставки акцентували увагу на польському характері Сілезії, її багатовікових зв'язках із Польщею та корінному слов'янському населенні. Незважаючи на значний внесок музею в інтеграцію західних територій, його діяльність також мала ознаки пропаганди. Експозиції часто оминали або применшували німецький період в історії Сілезії, 
а історичні факти використовувалися для обґрунтування державної ідеології. Музей став важливим осередком культури для польських переселенців, допомагаючи їм адаптуватися до нового місця проживання й інтегруватися в суспільство. У сучасній Польщі діяльність цього музею в період ПНР оцінюється неоднозначно. З одного боку, визнається його роль у 
збереженні та популяризації польської історії та культури, з іншого – лунає критика щодо пропагандистського характеру та викривлення історичних фактів. Попри це музей залишається цінним історичним джерелом, що дає змогу зрозуміти, як тодішній політичний режим використовував історичну політику для досягнення своїх цілей.