Пам’ять про антикомуністичний спротив у Чехії: інституції, політика та суспільні контроверсії
DOI: https://doi.org/10.17721/1728-2640.2026.163.24
Ключові слова:
політика історичної пам’яті; третій рух опору; антикомуністичний спротив; декомунізація; люстрація; Чеська Республіка; Інститут дослідження тоталітарних режимів; парламентські дебати.Анотація
Вступ: Проблема осмислення комуністичної минулості посідає важливе місце в політиці історичної пам’яті Чехії. Однією з найбільш дискусійних тем періоду є антикомуністичний опір, відомий в чеській історіографії як «третій рух опору». Складність теми зумовлена як теоретичною невизначеністю поняття «опору» в історичній науці, так і його поляризованим сприйняттям у чеському суспільстві, адже резистенція 1948–1989 років велась проти співвітчизників, а не іноземних окупантів. Аналіз процесу визнання антикомуністичного руху опору в Чехії дає змогу простежити, як взаємодіють правові механізми, інституції пам’яті, громадські ініціативи та політичні еліти у формуванні нового національного наративу. У ширшій перспективі, чеський випадок є важливим орієнтиром для інших посттоталітарних країн, які проходять процес переоцінки авторитарного минулого та формування плюралістичної культури пам’яті.
Мета та завдання: проаналізувати та розкрити становлення, зміст та інституціоналізацію концепції третього руху опору в політиці історичної пам’яті Чехословаччини/Чеської Республіки у 1989–2011 роках, зосередивши увагу на поєднанні історичного, політичного та дискурсивного вимірів цього процесу. Для досягнення поставленої мети передбачено виконання таких завдань: окреслення історичного та термінологічного контексту; аналіз еволюції підходів до поняття опору; характеристику законодавчого розриву з комуністичним минулим; вивчення дискурсу 1989–1993 років і ролі громадських ініціатив; з’ясування політичних передумов створення ÚSTR і ABS; аналіз парламентських дебатів щодо закону № 262/2011 Sb.
Методи: У дослідженні застосовано поєднання історичного, дискурсивного та інституційного аналізу. Джерельну базу становлять законодавчі акти Чехословаччини/Чеської Республіки 1989–2011 років, стенограми парламентських дебатів, програмні документи політичних партій, матеріали громадських організацій (KPVČ, KAN, ISKP) та публікації в незалежних медіа. Дискурс-аналіз використано для реконструкції риторичних стратегій підтримки та критики третього опору в парламентських дебатах.
Результати: Дослідження показало, що становлення концепції третього руху опору стало результатом поєднання кількох взаємопов’язаних процесів: перегляду історичних підходів до поняття опору, запиту громадськості на декомунізацію та перегляд комуністичного історичного наративу, правозахисної діяльності репресованих 1948–1989 років і поступового перенесення теми опору з громадського середовища у сферу політичних рішень. Виявлено, що ключову роль у формуванні дискурсу відіграли політичні в’язні, студентський рух та інтелектуали-дисиденти, чиї ініціативи у 1990-х роках взаємодіяли з урядовими правовими механізмами декомунізації та першими спробами закріпити антикомуністичний опір у законодавстві. Створення ÚSTR та ABS забезпечило архівну й аналітичну базу, яка сприяла популяризації третього опору в політичному полі та подальшому процесу його законодавчої легітимації.
Висновки: Аналіз парламентських читань закону № 262/2011 Sb. та риторики його прихильників і критиків показав, що, попри юридичне визнання третього руху опору, його інтерпретація залишається предметом глибокої політичної та суспільної поляризації. Дискусії про межі поняття опору, моральну і правову оцінку насильницьких дій та політизацію теми історичної пам’яті засвідчують відсутність загальносуспільного консенсусу щодо антикомуністичного спротиву в Чехії.
Посилання
Cholínský, J. (2024). Dekomunizace státu a společnosti po listopadu 1989 jako věc veřejná. Securitas Imperii, (45), 111–203.
Dvořáková, Z. (2004). Třetí odboj – protikomunistický. In J. Cuhra & V. Veber (Eds.), Za svobodu a demokracii. I. Odpor proti komunistické moci (pp. 27–31). Ústav pro soudobé dějiny AV ČR.
Gentry, C. (2020, May 5). Calling All Czechs! The Prague Uprising of 1945. The National WWII Museum. https://www.nationalww2museum.org/war/articles/prague-uprising-1945
Hollander, J. A., & Einwohner, R. L. (2004). Conceptualizing resistance. Sociological Forum, 19(4), 533–554.
Klaus, V. (1999). Třetí cesta a její fatální omyl: vystoupení na zasedání Montpelerinské společnosti, Vancouver, 30. srpna 1999 [Překlad z angličtiny]. https://www.klaus.cz/clanky/2069
Konopásek, Š. (2013). Spor o třetí odboj [Bakalářská práce, Univerzita Karlova]. Ústav politologie, Filozofická fakulta.
Mayerová, F. (2002). Vězení jako minulost, odboj jako paměť. Soudobé dějiny, 9(1), 43.
Meca, V. (2012, November 12). Geneze zákona o třetím odboji. MOČR. https://mocr.mo.gov.cz/informacni-servis/zpravodajstvi/geneze-zakona-o-tretim-odboji-76915/
Občanská demokratická strana. (1992). Volební program ODS – Svoboda a prosperita: volby do PSP ČR 1992 (p. 6). Občanská demokratická strana.
O navrácení majetku Komunistické strany Československa lidu ČSFR: Zákon č. 496/1990 Sb. (1990, December 27). https://www.psp.cz/sqw/sbirka.sqw?cz=496&r=1990
O protiprávnosti komunistického režimu a o odporu proti němu: Zákon č. 198/1993 Sb. (1993, July 9). https://www.abscr.cz/data/pdf/normy/zakon198-1993.pdf
O účastnících odboje a odporu proti komunismu: Zákon č. 262/2011 Sb. (2011, July 20). https://vlada.gov.cz/assets/ppov/eticka-komise-cr/dokumenty/sb262-2011.pdf
Partyzánské hnutí v českých zemích na začátku roku 1945. (2025, June 10). Vojenský historický ústav Praha. https://www.vhu.cz/partyzanske-hnuti-v-ceskych-zemich-na-zacatku-roku-1945/
Poslanecká sněmovna Parlamentu ČR. (2006, November 7). Zákon o Ústavu paměti národa a o změně některých zákonů (sněmovní tisk 15). První čtení – 6. schůze. https://www.psp.cz/eknih/2006ps/stenprot/006schuz/s006152.htm#r2
Poslanecká sněmovna Parlamentu ČR. (2011, February 11). Zákon o protikomunistickém odboji (sněmovní tisk 204). První čtení – 13. schůze. https://www.psp.cz/eknih/2010ps/stenprot/013schuz/s013216.htm#r1
Poslanecká sněmovna Parlamentu ČR. (2011, June 10). Zákon o protikomunistickém odboji (sněmovní tisk 204). Druhé čtení – 19. schůze. https://www.psp.cz/eknih/2010ps/stenprot/019schuz/19-4.html#q383
Provolání VŠ studentů k výročí 17. listopadu. (1990). Studentské listy, (20), 1–2.
Rupnik, J. (2002). The politics of coming to terms with the communist past. The Czech case in Central European perspective. Tr@nsit Online. https://www.iwm.at/transit-online/the-politics-of-coming-to-terms-with-the-communist-past-the-czech-case-in-central-european-perspective/
Sommer, V. (2012). Cesta ze slepé uličky „třetího odboje“: Koncepty rezistence a stadium socialistické diktatury v Československu. Soudobé dějiny, 19(1), 9–36.
Svoboda, P. (2017). Případ Světlana: Proměny obrazu třetího odboje. Marginalia Historica, 2, 195–200.
Šimíček, P. (2014, January 8). Novoroční projev prezidenta Václava Havla z 1. ledna 1990. Moderní-Dějiny.cz. https://www.moderni-dejiny.cz/clanek/novorocni-projev-prezidenta-vaclava-havla-z-1-ledna-1990/
Trestní zákoník: Zákon č. 40/2009 Sb. (2009). § 403 – Založení, podpora a propagace hnutí směřujícího k potlačení práv a svobod člověka. https://www.zakonyprolidi.cz/cs/2009-40#p403
Usnesení federálního shromáždění č. 157. (1989). Federální shromáždění Československé socialistické republiky. https://www.psp.cz/eknih/1986fs/slsn/usneseni/u0157.htm
Usnesení Výboru pro vzdělávání, vědu, kulturu, lidská práva a petice k senátnímu návrhu zákona o Ústavu paměti národa (senátní tisk č. 185). (2006, June 20). https://www.ustrcr.cz/data/pdf/chronologie/060620-185.pdf
Welton, M. (2016, February 27). Václav Havel and the Power of the Powerless. CounterPunch. https://havelcenter.org/2016/02/27/vaclav-havel-and-the-power-of-the-powerless/
Žáček, P. (2023, May 4). ÚSTR: Jak se z ústavu, jenž měl zkoumat minulost, stala instituce, o kterou se vede politický boj. Občanská demokratická strana. https://www.ods.cz/clanek/24361-ustr-jak-se-z-ustavu-jenz-mel-zkoumat-minulost-stala-instituce-o-kterou-se-vede-politicky-boj









