Втрати Кримського ханства у військових кампаніях XV–XVI ст.: хибні інтерпретації джерел

DOI: https://doi.org/10.17721/1728-2640.2025.161.4

Анотація

Вступ. В останні роки спостерігається інтерес як щодо військового мистецтва кримських татар, так і історії народу в цілому, оскільки багато тем не висвітлено, існує безліч міфів та стереотипів (почасти базованих на хибних інтерпретаціях тогочасних хронік та літописів). Маючи обмежені людські ресурси, Кримське ханство завдавало великої матеріальної шкоди своїм сусідам протягом XV–XVI ст., що є свідченням ефективної тактики та військового мистецтва кримців.

Мета дослідження – проаналізувати втрати війська Кримського ханства у бойових діях XV–XVI ст. Завдання дослідження: з’ясувати чисельність війська кримських татар, визначити вплив тактики киримли на рівень втрат, розглянути найбільші битви та походи за участі кримців та рівень втрат їх війська, крізь призму комплексного аналізу тогочасних нарративів.

Методи. Застосовано загальнонаукові методи, історико-порівняльний та історико-системний методи.

Результати. Значна частина науковців завищує втрати кримців, не вдаючись до системного аналізу чисельності їх військ в окремих військових кампаніях, беручи до уваги спотворені дані тогочасних хроністів та літописів щодо окремих битв. Дослідники не беруть до уваги той факт, що навіть якщо вороги Кримського ханства зберігали за собою поле бою, це не означало розгрому військ киримли та їх поразку. Військова міць кримців була не в ефектних перемогах, а в збереженні сил під час тривалого протистояння, завданні відчутних втрат ворогам. Слід пам’ятати також той факт, що майже уся інформація щодо результатів битв за участю кримських татар відома з джерел протилежної сторони, яка часто необ’єктивно оцінювала кримців.  Людські ресурси ханства були обмежені і правителі держави це чудово усвідомлювали. Кримське ханство поступалось сусіднім державам, з якими вело протистояння, насамперед Московії, Великому князівству Литовському та Польщі (Речі Посполитої), як за мобілізаційним потенціалом так і за технологічним рівнем. Саме через це кримські хани вимушені були дотримуватись таких стратегії та тактики, за якими можна було уникати великих втрат, зберегти кістяк військ та здійснювати блискавичні напади. Доведено, що військо киримли мало високу боєздатність та особливі тактичні прийоми (оманливий відступ, тощо), з чим пов’язано багато необґрунтованих стереотипів. 

Висновки.  Зважаючи на те, що майже відсутня задокументована статистика втрат кримських татар у бойових діях, питання щодо обрахунку людських втрат киримли залишається відкритим. Водночас активні дії киримли протягом не лише XV–XVI, а й XVII ст. свідчать про те, що втрати кримських татар були не дуже чуттєвими й не загрожували існуванню держави. Також це свідчить про те, що кримці могли відновлювати свої війська завдяки мобілізації, залученню союзників, іншим діям. Відтак, подальшого дослідження потребують дані щодо втрат війська Кримського ханства приведені тогочасними авторами хронік та літописів, оскільки вони у більшості випадків є недостовірними, перебільшеними або ж невірно інтерпретованими.

Ключові слова: Кримське ханство, кримські татари, джерела, військова історія, Пізнє Середньовіччя, кіннота, тактика, втрати, битви, відступ, набіги, військо.