Походження, соціальний статус, світська професія та початковий християнський період Кипріана Карфагенського
https://doi.org/10.17721/1728-2640.2025.160.2
Ключові слова:
Суспільства Стародавнього світу, античної Греко-Римської цивілізації та середніх віків, християнство , раннє християнство , Римська імперія , Карфаген , Кипріан Карфагенський , патрологія , церковна історіяАнотація
Вступ . Кипріана, єпископа Карфагена (248/249 – 258 рр. після Р. Х.), вважають одним з найавторитетніших отців ранньої церкви. Його єпископство припало на два великих гоніння: імператорів Деція Траяна та Валеріана. Діяльність Кипріана сприяла зміцненню статусу єпископа як голови християнської спільноти, а також підвищенню авторитету Африканської церкви та Карфагена як головного єпископського центру цього регіону. Більше десятка трактатів і велика кількість листів, написаних Кипріаном, слугують важливим джерелом для вивчення соціокультурних, еклезіологічних, богословських аспектів ранньої церкви ІІІ ст. після Р. Х. Кипріан був високоосвіченою, одіозною особою, яка викликала як захват, так і різку опозицію серед сучасників. Тож у пропонованій статті поставлено таку мету: проаналізувавши джерельну базу, дослідити особу Кипріана Карфагенського, а саме його походження, соціальний і майновий статус, світську професію в його дохристиянський етап життя, а також розглянути контекст прийняття ним християнства та швидке обрання на єпископа.
Методи . У дослідженні здійснено просопографічний аналіз постаті Кипріана Карфагенського, узято до уваги комплекс джерел, пов'язаних зі згадками про його соціальний статус і рід діяльності. Здійснено текстологічний аналіз власних трактатів Кипріана, що стосуються його прийняття християнства. Під час дослідження автор також робить переклад уривків джерел з мови оригіналу (латинська) й у тексті цитує власні переклади українською мовою, наводячи оригінальні фрагменти латинською задля ширшого розуміння контексту. Для реконструювання ранньої церковної кар'єри Кипріана Карфагенського використано історико-системний метод.
Результати . Визначено час, місце народження та походження Кипріана Карфагенського. На основі наявних джерел зроблено спробу реконструювати його професію. З'ясовано мотивацію прийняття ним християнства. На відміну від панівної та традиційної в історіографії позиції, що між хрещенням Кипріана та обрання його на єпископа минуло близько трьох років, автор доходить до думки, що процес сходження до єпископства був значно швидшим, а відповідно, екстраординарним в історії ранньої церкви.
Висновки . Встановлено, що Кипріан Карфагенський народився на початку ІІІ ст. після Р. Х. у Карфагені. Він володів приміським маєтком і чималими статками, що успадкував від заможної родини. Також здобув хорошу риторичну освіту. Кипріан входив до провідних кіл місцевого нобілітету, був учителем риторики, а також, імовірно, займався адвокатською діяльністю. Після ментальної кризи та втрати світоглядних орієнтирів, він знайомиться з християн-
ським ученням і приймає хрещення у 240-х рр. після Р. Х. Під духовним наставництвом пресвітера Цецилія Кипріан швидко ознайомлюється з текстами Святого Письма. На ранньому етапі входження до церковної спільноти він робить щедру милостиню та роздає своє майно нужденним. Згодом це майно знову повертається паствою у його користування. Ураховуючи аристократичний статус, швидке духовне зростання, освіченість, милостиню та релігійний ентузіазм, християнська спільнота обирає Кипріана єпископом Карфагену у 248/249 р. після Р. Х.
Посилання
Ando, C. (2008). The Cambridge Ancient History (2nd ed.): Vol. XII. The Crisis of Empire, A. D. 193–337 (A. K. Bowman, P. Garnsey, & A. Cameron, Eds.). Cambridge University Press.
Augustine. (1994). Sermons (306–340A) on the Saints (E. Hill, Trans.; J. E. Rotelle, Ed.). The Works of Saint Augustine: A Translation for the
st Century (Vol. III/9). Hyde Park, NY: New City Press.
Benson, E. W. (1897). Cyprian: His life, his times, his work. Macmillan.
Bernoulli, K. A. (1895). De viris inlustribus. Freiburg i. Br. Mohr.
Bobertz, C. (2023). Cyprian of Carthage: Priest and Patron. Peeters Publishers.
Brent, A. (2010). Cyprian and Roman Carthage. Cambridge University Press.
Clarke, G. W. (1965). The Secular Profession of St. Cyprian of Carthage. Latomus, 24(3), 633–638.
Corpus Scriptorum Ecclesiasticorum Latinorum (CSEL). (1890). Lactancius, Opera Omnia (Vol. 19) (S. Brandt, & G. Laubmann, Eds.). Vienna ; Prague ; Leipzig.
Corpus Scriptorum Ecclesiasticorum Latinorum (CSEL). (1868). Cyprian, Opera Omnia (Vol. 3.1) (W. Hartel, Ed.). Vienna.
Corpus Scriptorum Ecclesiasticorum Latinorum (CSEL). (1871). Cyprian, Opera Omnia (Vol. 3.2) (W. Hartel, Ed.). Vienna.
Corpus Scriptorum Ecclesiasticorum Latinorum (CSEL). (1871). Cyprian, Opera Omnia (Vol. 3.3) (W. Hartel, Ed.). Vienna.
Dunn, G. D. (2004). The White Crown of Works: Cyprian's Early Pastoral Ministry of Almsgiving in Carthage. Church History, 73(3), 715–40.
Engberg, J. (2012). The Education and (Self-)Affirmation of (Recent or Potential) Converts: The Case of Cyprian and the Ad Donatum. Zeitschrift fuer Antikes Christentum, 16(1), 129–144.
Frend, W. H. C. (1952). The Donatist Church: A movement of protest in Roman North Africa. Clarendon Press.
Gassman, M. (2019). Cyprian's early career in the church in Carthage. Journal of Ecclesiastical History, 70(1), 1–17.
Monceaux, P. (1914). Saint Cyprien, évêque de Carthage. J. Gabalda.
Musurillo, H. (1972). The acts of the christian marthyrs (H. Musurillo, Introduc. texts and translat.). The Clarendon Press.
Sage, M. (1975). Cyprian. Philadelphia Patristic Foundation.
