Рецепція естетичних принципів Поля Сезанна в художньому дискурсі модерності

DOI: https://doi.org/10.17721/1728-2640.2024.160.10

Анотація

Вступ. Розглянуто рецепцію естетичних принципів Поля Сезанна в контексті художнього дискурсу модерності. Особливу увагу приділено його новаторському підходу до трактування простору, форми та кольору, що відіграв ключову роль у становленні модерністських тенденцій у мистецтві кінця ХІХ – початку ХХ ст. Естетичні засади Сезанна стали фундаментом для формування нових напрямів, зокрема кубізму, абстракціонізму й експресіонізму, сприяючи еволюції художньої мови в бік суб'єктивізації та формального експерименту. Його прагнення до конструктивного осмислення живопису, зведення природи до геометричних форм і кольорових площин, переозначили самі засади образотворення. Метою пропонованого дослідження є аналіз рецепції естетичних принципів Сезанна, зокрема його концепцій форми, кольору та композиційної організації у широкому контексті модерного мистецтва. 
Методи. У статті застосовано комплекс методів для аналізу рецепції естетичних принципів Поля Сезанна в художньому дискурсі модерності. Історико-динамічний підхід дає змогу простежити еволюцію його пластичної мови в контексті змін художніх парадигм, а історико-порівняльний метод – зіставити творчість Сезанна з іншими художніми практиками, зокрема європейських і вітчизняних митців. Формально-стилістичний аналіз досліджує вплив Сезанна на нову візуальну логіку та трансформацію в живописі. Іконографічний метод допомагає виявити зміни в інтерпретації традиційних сюжетів і семантики, а саме в пейзажах і натюрмортах. Семіотичний підхід аналізує знакову структуру творів Сезанна, розкриваючи глибинні смислові зв'язки та принципи його художньої мови. 
Результати. Було розглянуто феномен впливу пластичної мови Поля Сезанна на формотворчі процеси в живописі, зокрема на трансформацію композиційних і кольорово-просторових рішень у творчості Анрі Матісса, Пабло Пікассо, Андре Дерена, а також українських художників – Адальберта Ерделі та Володимира Микити. Простежується, як сезаннівська концепція структурування зображення – через узагальнення форми, геометризацію об'ємів і кольорову конструктивність, стає підґрунтям для нових образних інтерпретацій. Особливу увагу приділено мотиву купальниць як типологічному зразку для вивчення пластичних варіацій і стилістичних метаморфоз. Аналіз здійснено в межах мистецтвознавчого дискурсу, з акцентом на еволюцію художнього бачення, що відбувається в діалозі із сезаннівською парадигмою. 
Висновки. Дослідження підтвердило, що творчість Поля Сезанна стала підґрунтям для формування модерністської естетики. Його інновації у трактуванні форми, простору й кольору були адаптовані та переосмислені як західноєвропейськими, так і вітчизняними митцями. Сезанн залишив по собі методологічну й естетичну спадщину, що продовжує визначати художні практики.