Феномен правління жінок-фараонів Хатшепсут та Таусерт: легітимація влади
Ключові слова:
Стародавній Єгипет, Хатшепсут, Таусерт, цариця, культ Амона, жінка-фараон.Анотація
Вступ. Розглянуто феномен правління жінок-фараонів у Стародавньому Єгипті із зосередженням на царюванні Хатшепсут і Таусерт, доба Нового царства. Дослідження заглиблюється в історичний контекст, культурне значення та особливості легітимації влади під час їх правління. Аналізуючи першоджерела, включаючи написи, статуї та археологічні пам’ятки, це дослідження має на меті висвітлити унікальні обставини, які дали змогу цим жінкам зійти на престол у суспільстві, де традиційно домінували чоловіки. Прихід до влади цариці Хатшепсут, XVIII династія, суперечив загальноприйнятим очікуванням, що вимагало використання різних додаткових інструментів для легітимації влади: прийняття чоловічих образів, підкреслення божественного походження, широка програма будівництва, військово-торговельні експедиції тощо. Згодом подібне зробить цариця Таусерт, XIX династія, що правила у період політичних потрясінь і занепаду царської влади. Царювання Таусерт є контрастним прикладом, який характеризується акцентом уваги на її зв'язку зі своїм померлим чоловіком, Сеті II, як засобом підтримки легітимності. Також досліджено складність правління Таусерт, зокрема її спроби консолідувати владу, подолати вплив могутнього фіванського жрецтва та виклики, з якими вона стикнулася як жінка-правитель у часи невизначеності.
Методи. У роботі з джерелами було використано методи текстологічного та критичного аналізу, здійснено також переклад єгипетських ієрогліфічних текстів українською мовою. Завдяки порівняльному аналізу правління Хатшепсут і Таусерт ми можемо зрозуміти ширшу соціально-політичну динаміку Стародавнього Єгипту, зміну структур влади, релігійної політики та ставлення суспільства до гендерних ролей.
Висновки. Результатом дослідження є створення нових гіпотез щодо трактування феномену правління жінок-фараонів у Стародавньому Єгипті. Це дозволяє всебічно розглянути та зрозуміти важливий аспект легітимації влади під час кризових періодів політичної історії Стародавнього Єгипту.
DOI: https://doi.org/10.17721/1728-2640.2023.156.1
Посилання
Список використаних джерел:
Allen J. P. (2005). Hatshepsut: From Queen to Pharaoh. The Metropolitan Museum of Art New York. Yale University Press.
Breasted H. (1906). Ancient Records of Egypt, vol. II. Chicago.
Chevrier H. (1934). Rapport sur les travaux de Karnak (1933-1934). ASAE. 34.
Clayton P. A. (1994). Chronicle of the Pharaohs. London: Thames & Hudson.
Cooney K. (2014). The Woman who Would be King. New York, Crown Publishing.
Cooney, K. (2018). When Woman Ruled the World: Six Queens of Egypt. Washington, D.C.: National Geographic.
David R. (2003). A Biographical Dictionary of Ancient Egypt. London, Routledge.
Dodson A., Hilton D. (2004). The Complete Royal Families of Ancient Egypt. London: Thames & Hudson.
Gabolde L. (2005). Monuments Décorés en Bas Relief aux Noms de Thoutmosis II et Hatchepsout à Karnak. Mémoires de l’Institut Français d’Archéologie Orientale. Cairo: Institut Français d’Archéologie Orientale.
Graves-Brown C. (2010). Dancing for Hathor Women in Ancient Egypt. New York: Continuum.
Redford B. D. (1967) History and Chronology of the Eighteenth Dynasty of Egypt: Seven Studies. Toronto University Press.
Reeves C. N. (1990). Valley of the Kings. London: Kegan Paul.
Robins G. (1999). The Names of Hatshepsut as King. The Journal of Egyptian Archaeology, Vol. 85.
Robins G. (1993). Women in Ancient Egypt. Cambridge, MA: Harvard University Press.
Sethe K. (1906) Urkunder der 18 Dynastie. Leizig.
Shaw I. (2002). The Oxford History of Ancient Egypt. New York, Oxford University Press.
Smith G. E. (1912). The Royal Mummies. Cairo.
Troy L. (1986). Patterns of Queenship. Almquist & Wiksell International.
Tyldesley J. (2006). Chronicle of the Queens of Egypt: From Early Dynastic Times to the Death of Cleopatra. London: Thames & Hudson.
Wilkinson R. (2012). Tausret: Forgotten Queen and Pharaoh. Oxford: Oxford University Press.
Yurko F.J. (1979). Amenmesse: Six Statues at Karnak. Metropolitan Museum Journal 14.
References
Allen J. P. (2005). Hatshepsut: From Queen to Pharaoh. The Metropolitan Museum of Art New York. Yale University Press.
Breasted H. (1906). Ancient Records of Egypt, vol. II. Chicago.
Chevrier H. (1934). Rapport sur les travaux de Karnak (1933-1934). ASAE. 34.
Clayton P. A. (1994). Chronicle of the Pharaohs. London: Thames & Hudson.
Cooney K. (2014). The Woman who Would be King. New York, Crown Publishing.
Cooney, K. (2018). When Woman Ruled the World: Six Queens of Egypt. Washington, D.C.: National Geographic.
David R. (2003). A Biographical Dictionary of Ancient Egypt. London, Routledge.
Dodson A., Hilton D. (2004). The Complete Royal Families of Ancient Egypt. London: Thames & Hudson.
Gabolde L. (2005). Monuments Décorés en Bas Relief aux Noms de Thoutmosis II et Hatchepsout à Karnak. Mémoires de l’Institut Français d’Archéologie Orientale. Cairo: Institut Français d’Archéologie Orientale.
Graves-Brown C. (2010). Dancing for Hathor Women in Ancient Egypt. New York: Continuum.
Redford B. D. (1967) History and Chronology of the Eighteenth Dynasty of Egypt: Seven Studies. Toronto University Press.
Reeves C. N. (1990). Valley of the Kings. London: Kegan Paul.
Robins G. (1999). The Names of Hatshepsut as King. The Journal of Egyptian Archaeology, Vol. 85.
Robins G. (1993). Women in Ancient Egypt. Cambridge, MA: Harvard University Press.
Sethe K. (1906) Urkunder der 18 Dynastie. Leizig.
Shaw I. (2002). The Oxford History of Ancient Egypt. New York, Oxford University Press.
Smith G. E. (1912). The Royal Mummies. Cairo.
Troy L. (1986). Patterns of Queenship. Almquist & Wiksell International.
Tyldesley J. (2006). Chronicle of the Queens of Egypt: From Early Dynastic Times to the Death of Cleopatra. London: Thames & Hudson.
Wilkinson R. (2012). Tausret: Forgotten Queen and Pharaoh. Oxford: Oxford University Press.
Yurko F.J. (1979). Amenmesse: Six Statues at Karnak. Metropolitan Museum Journal 14.
