Початки наукового вивчення давньогрецького вазопису: становлення дисципліни  на зламі ХІХ–ХХ століть і внесок Джона Бізлі

DOI: https://doi.org/10.17721/1728-2640.2025.160.15

Автор(и)

  • Нікіта Фєдосєєв Київський національний університет імені Тараса Шевченка image/svg+xml

Ключові слова:

: Джон Бізлі, Григорій Павлуцький, вазопис, антична Греція, історіографія, історія мистецтв

Анотація

Вступ. Давньогрецький вазопис нині є однією з ключових тем в історії мистецтва, хоча тривалий час залишався поза центром наукової уваги. Інтерес до нього виник ще в добу Відродження, однак систематичне вивчення розпочалося лише в XIX ст. в контексті археологічних відкриттів. У цей період дослідження мали переважно описовий і каталогізаційний характер. Революцію у вивченні вазопису здійснив Джон Девідсон Бізлі, який розробив метод типологізації й атрибуції, що допоміг виділити індивідуальні манери художників і художні школи на основі стилістичного аналізу.  
Методи. Методологічною базою дослідження є підходи інтелектуальної історії, що дають змогу простежити розвиток наукових ідей у контексті формування академічної традиції вивчення вазопису. Застосовано історіографічний, компаративний і контекстуальний аналіз для критичної оцінки еволюції методів атрибуції, класифікації й інтерпретації. Джерельну базу становлять тексти XVIII–XX ст. і сучасні дослідження, зосереджені на реконструкції зміни інтелектуальних стратегій у вивченні давньогрецької кераміки. 
Результати. Дослідження засвідчило еволюцію підходів до вивчення давньогрецького вазопису – від описової каталогізації у XVIII–XIX ст. до теоретичного аналізу у XX ст. Джон Бізлі започаткував атрибутивний метод, що допоміг ідентифікувати художників за стилістичними рисами, а Григорій Павлуцький розвинув культурно-історичний підхід 
через іконографію та контекстуальну інтерпретацію зображень. Разом ці підходи формують цілісну методологічну базу для дослідження вазопису.  
Висновки. Історія вивчення вазопису ілюструє поступовий перехід від емпіричного опису до аналітичного міждисциплінарного аналізу. Поєднання методів інтелектуальної історії та формального аналізу відкриває нові перспективи 
для глибшого осмислення античного мистецтва. 

Біографія автора

  • автор Нікіта Фєдосєєв, афіліація Київський національний університет імені Тараса Шевченка

    аспірант

Посилання

Beazley, J. D. (1910). Kleophrades. The Journal of Hellenic Studies, 30, 38–68.

Beazley, J. D. (1911). The Master of the Berlin Amphora. The Journal of Hellenic Studies, 31, 276–295.

Beazley, J. D. (1914). The Master of the Achilles Amphora in the Vatican. The Journal of Hellenic Studies, 34, 179–226.

Beazley, J. D. (1918). Attic Red-Figured Vases in American Museums. Harvard University Press.

Beazley, J. D. (1927). The Antimenes Painter. The Journal of Hellenic Studies, 47(1), 63–92.

Beazley, J. D. (1929). Some Inscriptions on Vases-II. American Journal of Archaeology, 33(3), 361–367.

Beazley, J. D. (1944). Groups of Early Attic Black-Figure. Hesperia, 13(1), 38–57.

Beazley, J. D. (1950). Some Inscriptions on Vases: V. American Journal of Archaeology, 54(4), 310–322.

British Museum. Department of Greek and Roman Antiquities. (1812).

A Description of the Collection of Ancient Marbles in the British Museum.

Colvin, S. (1880). On Representations of Centaurs in Greek Vase-Painting. The Journal of Hellenic Studies, London.

Conze, Alexander. (1869). On the Significance of Classical Archaeology.

Furtwängler, A., & Loeschke, G. (1886). Mycenaean Vases: Pre-Hellenic Pottery from the Mediterranean Region. Asher.

Gardner, E. A. (1887). Two Naucratite Vases. The Journal of Hellenic Studies, 8, 119–121.

Gardner, E. A. (1899). A Vase in Chicago Representing the Madness of Athamas. American Journal of Archaeology, 3(4/5), 331–344.

Gerhard, E. (1846). Apulian Vases.

Harrison, J. E. (1887). Vases Representing the Judgment of Paris. The Journal of Hellenic Studies, 8, 268.

Hartwig, P. (1893). The Greek Master Cups of the Classical Period of the Strict Red-Figure Style. W. Spemann.

Jahn, O. (1846). Hellenic Art.

Montfaucon, B. de. (1719). Antiquity Explained and Represented in Figures / Antiquitas Explanatione et Schematibus Illustrata. Paris.

Morelli, G. (1890–1893). Critical Studies on Italian Painting.

Nichols, M. L. (1902). The Origin of the Red-Figured Technique in Attic

Vases. American Journal of Archaeology, 6(3), 327–337.

Pavlutsky, G. (1897). On Genre Subjects in Greek Art. S. V. Kulzhenko Typography [in Russian].

Richter, G. M. A. (1923). Red-Figured Athenian Vases Recently Acquired by the Metropolitan Museum of Art. American Journal of Archaeology, 27(3), 265–285.

Shanks, M. (1996). Classical Archaeology of Greece: Experiences of the Discipline. Routledge.

The Antiquities of Athens. (1762). Printed by J. Haberkorn.

Vinckelmann, J. J. (1933). The History of Ancient Art (Trans. from German by S. Sharova, & G. Yanchevetsky; A. A. Sidorov, & S. I. Radzig, Eds.). IZOGIZ: OGIZ [in Russian]

Williams, D. (1996). Refiguring Attic Red-Figure. A Review Article.

Завантаження

Опубліковано

2025-08-25

Як цитувати

Початки наукового вивчення давньогрецького вазопису: становлення дисципліни  на зламі ХІХ–ХХ століть і внесок Джона Бізлі: DOI: https://doi.org/10.17721/1728-2640.2025.160.15. (2025). Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Історія, 160(1). https://history.bulletin.knu.ua/article/view/3824