Діяльність ООН щодо врегулювання війни Росії проти Грузії 2008 року

DOI: https://doi.org/10.17721/1728-2640.2024.158.9

Анотація

Вступ. У серпні 2008 року світ став свідком ескалації військового конфлікту між Росією та Грузією, який був результатом низки складних передумов та геополітичних взаємовідносин. Події того часу відзначилися різким загостренням ситуації на Кавказі та визначили нові реалії в міжнародних відносинах. Актуальність статті полягає в намаганні розглянути проблему війни через участь у ній ООН та надати оцінку ефективності її роботи у вирішенні конфліктів. Крім того, була спроба оцінити можливості Ради Безпеки та ООН загалом, що могли б вплинути на розвиток подій в регіоні.

Метою роботи є дослідити роль ООН у врегулюванні війни Росії проти Грузії.

Методи. Під час дослідження використано такі методи: системний – для комплексного вивчення проблеми повноважень та роботи ООН та Ради Безпеки над врегулюванням конфлікту як єдиного цілого; аналіз – розбивши напрямок дослідження на його складові частини, учасників, хронологічні аспекти з метою їхнього всебічного вивчення; історико-контент-аналіз – для розгляду змісту документів, резолюцій, звітів про роботу ООН над питанням; індукція й дедукція для формування висновку на основі всього матеріалу.

Результати. В ході роботи розглянуто основні події, які стались напередодні початку війни, а також роль ООН у спробах зупинити насильство та сприяти дипломатичному врегулюванню. Крім того, проаналізовано важливі резолюції та рішення, прийняті ООН щодо цього конфлікту, і їхню ефективність. Розкрито важливі аспекти відносин між Росією та Грузією, а також висвітлено певні складнощі щодо можливостей вирішення конфліктів на глобальному рівні та роль ООН у забезпеченні миру та стабільності в регіоні.

Висновки. Проведений аналіз вказує на те, що в серпні 2008 р. Росія, порушуючи принципи міжнародного права, втрутилася у внутрішні справи Грузії, використовуючи військову силу та визнаючи незалежність Абхазії та Південної Осетії. Дії Росії викликали негайну реакцію міжнародної спільноти, але реакція ООН в цьому конфлікті виявилася недостатньо ефективною. Навіть після термінових засідань Ради Безпеки та звернень щодо дотримання договору про припинення вогню, Росія використала своє право вето, блокуючи резолюцію щодо продовження місії UMONIG в регіоні. Подальші спроби врегулювати конфлікт через Генеральну Асамблею не привели до конкретних дій, а ситуація залишається невирішеною. Основною обтяжливою обставиною є невідповідність дій Росії міжнародним нормам, яка утримує суверенну територію Грузії в окупації та створює загрозу для міжнародної стабільності в регіоні.