Інтелектуальні витоки формальної школи: рання методологія Генріха Вельфліна
DOI: https://doi.org/10.17721/1728-2640.2025.161.5
Ключові слова:
: Генріх Вельфлін, формальна школа, методологія історії мистецтва, філософія культури, сприйняття, Буркхардт, Дільтей, Брунн, «Пролегомени до психології архітектури».Анотація
Вступ. Статтю присвячено інтелектуальним витокам формальної школи в історії мистецтва на прикладі ранньої методології Генріха Вельфліна (1864–1945). Проаналізовано процес становлення його наукових поглядів у контексті університетських середовищ Базеля, Берліна та Мюнхена. Особливу увагу приділено впливу таких учителів, як Якоб Буркхардт, Вільгельм Дільтей та Генріх Брунн, а також значенню ранніх текстів і листів ученого. Доведено, що саме у студентські роки Вельфлін заклав підвалини своєї методології, що поєднала філософію культури, психологію сприйняття і формальний аналіз зорової форми.
Методи. У дослідженні застосовано історико-генетичний, феноменологічний і герменевтичний підходи, а також елементи нової біографіки та просопографії для реконструкції інтелектуального середовища Вельфліна. Порівняльно-стильовий аналіз дав змогу простежити еволюцію його методології від «Пролегоменів до психології архітектури» (1886) до «Основ понять історії мистецтва» (1915). Аналіз листів і щоденників Вельфліна дозволив виявити процес формування власного методу як пошуку об’єктивних законів у розвитку художньої форми.
Результати. Виявлено, що методологічна система Вельфліна формувалася під впливом ідей Буркхарда про самоцінність епох, філософії культури Дільтея та аналітичного бачення Брунна. Зазначено, що малювання відігравало у Вельфліна роль інтелектуального інструмента – засобу формування «ока історика мистецтва». Простежено, що його прагнення надати історії мистецтва наукового статусу базувалося на пошуку закономірностей зорового сприйняття, які діють незалежно від суб’єктивних чинників.
Висновки. Реконструкція ранньої методології Вельфліна засвідчує, що формальна школа виросла не з відкидання змісту, а з прагнення об’єктивізувати аналіз художньої форми. Поєднання філософії, психології й практики малювання стало основою його системи, яка визначила розвиток історії мистецтва у ХХ ст. Звернення до цих витоків актуалізує питання про сучасне осмислення зорового досвіду та можливість застосування вельфлінівських принципів у візуальних студіях сьогодення.
Ключові слова: Генріх Вельфлін, формальна школа, методологія історії мистецтва, філософія культури, сприйняття, Буркхардт, Дільтей, Брунн, «Пролегомени до психології архітектури».
Посилання
Antal, F. (1949). Florentine painting and its social background. Routledge and Kegan Paul.
Bauer, K.-N. (2008). Heinrich Wölfflin’s ideas and historiographical discourse [Doctoral dissertation, The Open University / Architectural Association School of Architecture]. Open University Repository.
Baumgarten, J. (2023). Wölfflin’s North: The burden of belonging. Journal of Nordic Renaissance. https://jnr2.hcommons.org/2023/7972/
Bibliotheca Hertziana – Max Planck Institute for Art History. (2024, March 15–16). Form, style, principles: Art historical and theoretical reflections — A conference of the Wölfflin edition [Conference presentation]. Max Planck Institute for Art History.
Brunn, H. (1885). Über die Ausbildung des Auges und das Verständniss der Form in der Kunstgeschichte. Königliche Bayerische Akademie der Wissenschaften.
Deliege, A., Dondero, M. G., & D’Armenio, E. (2025). Revisiting Wölfflin in the age of AI: A study of classical and baroque composition in generative models. *Journal of Imaging*, 11(5), 128. https://doi.org/10.3390/jimaging11050128
Gantner, J. (Ed.). (1982). Heinrich Wölfflin: Autobiographie, Tagebücher und Briefe. Schwabe.
Grisebach, E. (1934). Goethe und die Weltliteratur. Vittorio Klostermann.
Hart, J. (1982). Reinterpreting Wölfflin: Neo-Kantianism and hermeneutics. *Art Journal*, 42(4), 293–299. https://doi.org/10.2307/776517
Hönes, H. (2025). Post-publication reviews, peer comments, and discipline formation in art history. *Minerva*. https://doi.org/10.1007/s11024-025-09600-3
Impett, L., & Offert, F. (2023). There is a digital art history. *arXiv preprint*, arXiv:2308.07464. https://arxiv.org/abs/2308.07464
Levy, E., & Weddigen, T. (Eds.). (2020). The global reception of Heinrich Wölfflin’s *Principles of Art History*. Yale University Press. https://www.nga.gov/research/publications/pdf-library/global-reception-wolfflin.html
Steadman, P. (2008). The evolution of designs: Biological analogy in architecture and the applied arts. Routledge. https://doi.org/10.4324/9780203892529
Wallace, G. (1926). The art of thought. Jonathan Cape.
Weddigen, T. (2022). Heinrich Wölfflin’s classic patterns of the Renaissance. https://www.researchgate.net/publication/378720876
Weisbach, W. (1957). Manierismus in der Kunst. F. Bruckmann.
Wölfflin, H. (1886). Prolegomena zu einer Psychologie der Architektur [Doctoral dissertation, University of Munich]. München.
Wölfflin, H. (1915). Kunstgeschichtliche Grundbegriffe: Das Problem der Stilentwicklung in der neueren Kunst. Hugo Bruckmann.
