Значення мечеті для мусульман-мігрантів з Туреччини в Європі

DOI: https://doi.org/10.17721/1728-2640.2025.161.8

Анотація

Вступ: Це дослідження ґрунтується на феномені міграції, який об'єднує різні етнічні групи, релігії та культури споживання, сприяючи складній соціальній динаміці в країнах, що їх приймають. У контексті Західної Європи, зокрема в Німеччині, турецькі мігранти проходять процес трансформації на євротурків, і мечеті відіграють ключову роль у цій метаморфозі. У цій розвідці досліджено еволюцію мечетей як транснаціональних просторів, що пропонують не лише релігійні, а й культурні та соціальні послуги. Зосереджуючись на прикладі мечеті Барбарос (1969) у Кельні (Німеччина), у статті досліджено, як подібні установи стали центрами формування євротурецької ідентичності та інтеграції в німецьке суспільство.

За допомогою якісного аналізу, включно з аналізом джерел, у дослідженні окреслено виникнення та легітимізацію мусульманських культурних та споживчих просторів у німецькому контексті. Крім того, у статті використано ретроспективний аналіз для дослідження соціального та функціонального впливу мечетей на райони, зокрема у місті Льєж, Бельгія. У розвідці також проаналізовано фактори появи магазинів навколо мечетей, враховуючи різні фактори, такі як близькість до мечеті, відстань від центру міста та соціально-економічні змінні. Шляхом розмежування зон навколо мечетей та категоризації підприємств за типом, включаючи ісламські магазини, статті з'ясовано кореляцію між наявністю мечетей та розвитком комерційної діяльності поблизу них. За допомогою спостережень на місцях та інтерв'ю ця розвідка проливає світло на складний зв'язок між розташуванням мечетей та соціально-економічним ландшафтом районів, що сприяє кращому розумінню ролі, яку мечеті відіграють у формуванні міського середовища та динаміки громад.

Результати: У процесі дослідження встановлено, що мечеті в турецьких міграційних громадах у Німеччині перетворилися на багатофункціональні простори, які виконують широкий спектр ролей. Окрім релігійної функції, вони стали осередками соціалізації, неформальної освіти, мовної практики, політичної мобілізації та культурної репрезентації. Мечеть виступає як інституція, що структурно оформлює життя мусульманської діаспори, стає каналом взаємодії з державними та місцевими органами влади, а також майданчиком для формування колективної пам’яті та ідентичності. З’ясовано, що в умовах обмеженого визнання з боку державних структур, мечеті виконували функцію символічної та практичної автономії мігрантів, компенсуючи нестачу доступу до офіційних ресурсів.

Висновки: Мечеть у контексті турецької міграції до Німеччини в другій половині ХХ століття набула значення не лише духовного осередку, а й ключового соціального інституту, що відіграв критичну роль у збереженні культурної цілісності спільноти. Її значення виходить за межі релігійної практики: вона забезпечує стабільність у міграційному середовищі, підтримує зв’язок між поколіннями, сприяє адаптації, водночас виступаючи бар’єром до асиміляції. Подальші дослідження доцільно спрямовувати в бік аналізу з локальних моделей функціонування мечетей, міжінституційної взаємодії та умов, за яких релігійний простір стає ресурсом для інтеграції, а не маргіналізації.

Ключові слова: мечеть, мігранти в Європі, турецька культура, мусульмани, торгівля.